Заклик до екосвідомості
Шкідлива звичка спалювати сухі залишки рослинності залишилась нам від радянської доби. Чи то вважали, що попіл від спаленого збагачує ґрунт, чи то для забави, чи від безділля пастухи таку «розвагу» влаштовувати. Але ж ми живемо у 21-му сторіччі! Працюємо не лише з новітніми технологіями, а й щодня пожинаємо негативні плоди недбалого споживацького ставлення людини до природи. Врешті, хоч цей фактор має нас навчити дбайливо ставитися до матінки-Землі. Тож поміркуймо про наслідки спалювання торішньої трави.
Гинуть тварини. У сухій траві сплять перші березневі малюки-зайчата. Адже відомо, що мама-зайчиха, народивши їх, залишає у кублі з трави та вовни. Але від вбивчої сили шаленого полум’я, пущеного людською рукою, гинуть не лише малюки, часто не у змозі вирватись з вогняного кільця дорослі зайці, птахи, дрібні гризуни, їжачки. У палаючих очеретах уже не з’являться на світ із качиних кладок пташенята. А ящірки, жаби, різноманітні черв’яки, комахи, личинки – хіба вони не мають права жити у цьому світі, виконуючи свою корисну роль у природі?
Гинуть рослини. Горить не лише те, що відмерло восени. Знищується насіння однорічних та дворічних трав. Вогонь частково або повністю знищує кореневу систему та гілля багаторічних рослин. Серед знищених видів – багато рідкісних рослин або лікарських трав, рослин-медоносів, чагарників, кущів, які є поживою для звірів та птахів. На згарищі значно збіднюється видовий склад місцевої флори.
Збіднюється склад ґрунту. Рука палія нищить родючий чорнозем, випалюючи найцінніший гумус, внаслідок чого погіршується якість ґрунту і знижується родючість. На утворення 1 см родючого шару необхідно близько 100 років. Знищуються корисні мікроорганізми, що населяють ґрунт, які не скоро відновляться у випаленій землі.
Забруднення атмосфери і небезпека для здоров’я людини. При згоранні утворюються сполуки з канцерогенними властивостями, у повітря виділяється багато небезпечних для здоров’я людини речовин. Основною складовою диму є хімічно активна й небезпечна для людини сполука – чадний газ. Він дуже легко зв'язує гемоглобін крові, блокує доставку кисню до тканин, внаслідок чого виникає задуха та киснева недостатність, в першу чергу, головного мозку. Часто до вогню потрапляє пластик, що при згоранні виділяє не менше 75 високотоксичних речовин, в тому числі і діоксини.
Загроза виникнення лісових пожеж. Вогонь спалює суху траву і полезахисні смуги. По них вогонь без перепон прямує до лісових масивів, іноді й мінералізовані смуги не можуть йому перешкодити. Палаючі головешки перелітають на відстань 20-50 метрів, створюючи нові осередки лісової пожежі. Лише один відсоток пожеж у природному середовищі виникає внаслідок прямих ударів блискавки, виверження вулканів, самозаймистість торфу, вугілля. Решта - наслідок людської необережності та недбалості.
Можна ще багато аргументів наводити проти безглуздого, незаконного і варварського звичаю палити навесні суху торішню траву, стерню, очерети на берегах водойм. Тому щиро закликаємо, ГАЛИЧАНИ, хай впорядкування місцевості шляхом підпалу буде не припустимим для вашої екосвідомості. Часто вогонь стає неконтрольованим, і може зашкодити вашому життю та особистому майну. Будьмо мудрими! Керуймося законами власної совісті!
|
