Де швидкоплинний Дністер оминає високі пагорби, на яких велично підноситься храм святого Пантелеймона – свідок славної минувшини Галицько-Волинського  князівства, де ріка готується до входу в глибокий каньйон, де шумлять ковилові степи на Касовій горі, де понад старими дібровами та бучинами ширяє гостроокий орел, де відлунюють мелодії дикої природи, там просторо розкинувся  Галицький національний природний парк, який є єдиною у рівнинній частині Івано-Франківської області природно-заповідною установою.

Парк знаходиться на межі двох фізико-географічних країн: Українських Карпат (область Передкарпаття) та Східно-Європейської рівнини (Ростоцько- Опільська горбогірна область Західно-Української лісостепової провінції Лісостепової зони). Природною межею між ними протікає з північного заходу на південний схід ріка Дністер, яка своїми притоками є важливим елементом природного середовища, що суттєво впливає на біологічне та ландшафтне різноманіття, рекреаційний і природно-заповідний потенціал, екологічну ситуацію регіону.

Тут воєдино зійшлися ліси і степи, гірські ріки та рівнинні плеса, величні скелино-печерні комплекси та неозорі низини, як результат безперервного творіння природи.

Прагнення зберегти і заповісти для прийдешніх поколінь неповторну природу цього регіону, примножити її багатства втілене в Указі Президента України №877/2004 від 9 серпня 2004 року про створення Галицького національного природного парку. Охопивши значну територію площею 14 684,8 га тодішнього Галицького адміністративного району Івано-Франківської області, національний парк поєднав у собі дивовижно контрасний рельєф. Плавними лініями виділяється горбисте Опілля, підносяться скелясті крутосхили Передкарпаття, широчіють річкові долини.

У геологічній будові рельєфу Парку беруть участь відклади, представлені породами різного літологічного складу. Найдавнішими відкладами, що  виходять на денну поверхню, є породи крейдової системи, представлені незвиською, дубівецькою, луквинською світами. Вони відслонюються на схилах вододілів, а також у Дубівецькому кар’єрі. Вздовж рік Лімниця та Луква простежуються мергелі, аргіліти, алевроліти. Розташування Галицького національного природного парку на стику двох фізико-географічних країн зумовило і значну біологічну різноманітність території.

Справжнім скарбом парку є величаві бучини, що зросли на гіпсових скелях в урочищах Лози, Блюдники і Помярки. Вони унікальні, оскільки це чи не єдине місце в Україні, де природа, у величезній лабораторії під відкритим небом, експериментує, поєднюючи непоєднуване. А понад Лімницею, в кресі Сокола, уціліли старі столітні дубово-липові діброви – еталонні ліси, які впродовж минулих століть вкривали усі терени Передкарпаття. В урочищі Глинний Ліс широко представлені види флори та фауни характерні гірським територіям Українських Карпат.

Надзвичайно цінними у природоохоронному та науковому відношенні є лучно-степові осередки рослинності, що займають  південні схили пагорбів в опільській частині Парку. Для урочища Касова гора, Камінь, Бурчева, Скала, Над Ставками, Шкарби притаманне багате видове різноманіття, велика кількість рідкісних та зникаючих видів рослин.

Дослідження рослинного світу триває, і. без сумніву, ми зможемо відкрити ще не одну таємницю флори нашого краю. Сьогодні перелік судинних рослин Галицького НПП складає 1050 видів. 75 видів занесено до Червоної книги України, 7 – до Європейського Червоного списку, 7 – до переліку видів Бернської конвенції.

Більше 12 тисяч гектарів  території парку вкрито лісами, що сприяє широкій різноманітності мікобіоти. За період досліджень було виявлено та ідентифіковано майже 700 видів грибів макроміцентів, 15 з них занесено до списку ЧКУ.

Вражають різноманіттям найчисельніша група біоти – комахи. На території національного парку зареєстровано 1466 видів комах,18 видів занесених до ЧКУ.

Тут же зареєстровано 362 види хребетних: кісткових риб -45, земноводних – 16, плазунів – 7, птахів – 232, ссавців – 62 ( з них 18 видів рукокрилих). 82 види тварин занесені до ЧКУ (60 видів хребетних, 22 види безхребетних), 323 види – до Бернської конвенції, 127 – до другого списку Боннської конвенції, 29 – до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони природи, 31 – до Європейського Червоного списку.

З 2019 року Річка Дністер у межах парку та Бурштинське водосховище мають статус рамсарських угідь, як важливі водно-болотні комплекси для збереження та відтворення біорізноманіття та кількісного багатства представників фауни.   Щороку тут перезимовує до 22 тис. птахів, з них 3 тис. особи качки гоголя – представника Червоної книги України.

Впродовж останніх років на островах Дністра прижилися бобри, внесені до природоохоронного переліку Міжнародного союзу охорони природи. На галичних косах островів гніздиться до 20 пар рідкісних малих крячків. Ріки парку, зокрема, Лімниця, мають надзвичайно вагоме значення для репродукції рідкісних видів риб – вирезуба, харіуса європейського, бистрянки руської, вусача звичайного, краснопірки, яльця звичайного, бабця звичайного та ін..

У Галицькому національному природному парку з метою реабілітації і подальшого повернення у рідну стихію представників місцевої фауни, які потрапили в біду, з 2007 року функціонує Центр реабілітації диких тварин.

Відвідувачів запрошує Еколого-освітній туристичний комплекс Галицького національного природного парку, що функціонує за адресою вулиця Галицька, 1В, село Крилос, Івано-Франківська область.