Лісові урочища

Лісові урочища

Панівним типом рослинності у минулому на території були дубові й букові ліси. Загальна площа лісових ділянок Галицького НПП складає 11618,5 га. На території парку виділено 26 типів лісу, і зареєстровано 13 лісових зеленокнижних угруповань. У Галицькому НПП широко представлені діброви, бучини та яличники.

Діброви зазвичай займають рівнинні ділянки або нижні частини схилів пагорбів на території Галицького НПП. Основні заповідні діброви на території парку – урочища Діброва, Тенетниківський ліс, Соляна брама, Корчева.

Ліси з домінуванням бука лісового поширені переважно на правобережжі Дністра – найчастіше у середніх і верхніх частинах схилів пагорбів, часто з виходами гіпсів в урочищах Вербівці, Раків потік, Помярки.

Ялицеві ліси зростають на правобережній частині Галицького НПП. Особливе природоохоронне та наукове значення мають урочища Височанка та Глинний ліс.

Урочище Галич-Гора

Це – лісовий масив, розташований між с. Крилос та м. Галич. Рельєф урочища горбистий, ускладнений глибокими ярами й балками. З північного заходу масив відмежований крутим берегом р. Луква, а зі сходу – стрімким берегом Дністра.

Більшу частину території урочища займають похідні насадження граба звичайного і липи дрібнолистої, а також різновікові лісові культури дубів звичайного і червоного, модрини японської, ялини європейської, сосни звичайної. З корінних лісових угруповань збереглися окремі ділянки бучин і дібров з участю граба, липи серцелистої, клена гостролистого, черешні.

З чагарників у лісових угрупованнях часто трапляються бузина чорна, ліщина, бруслини європейська та бородавчаста, крушина ламка, гордовина, жимолость пухнаста.

Трав’яний покрив лісового масиву – багатий і різноманітний. З домінантів тут ростуть осоки волосиста й трясучкоподібна, барвінок малий, підмаренник запашний, копитняк європейський, щитник чоловічий.

Навесні рясно зацвітають підсніжник білосніжний, зірочки жовті, проліска дволиста, рясти порожнистий та ущільнений, цибуля ведмежа, пшінка весняна, медунка темна, рівноплідник рутвицелистий тощо.

З раритетних видів рослин у лісових угрупованнях виявлені баранець звичайний, булатки довголиста й великоквіткова, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцеподібні, коручка пурпурова, лілія лісова, безщитник розставленолистий, голокучник Робертів, грушанки мала й круглолиста, ортилія однобока, вероніка кропиволиста, під’ялинник звичайний, плаун булавоподібний, зірочки чохлуваті, а також єдиний для Галицького району локалітет дзвоників широколистих. Хвощ зимуючий, щитник австрійський, багаторядники Брауна й шипуватий ростуть переважно у ярах. Пальчатокорінники плямистий та Фукса, а також любка дволиста також трапляються в лісових угрупованнях, але частіше приурочені до узлісь, галявин, рідколісся. На узліссях ростуть також коручка широколиста, кадило сарматське, стародуб пруський. На крутосхилі, порослому чагарниками й молодими деревами, виявлені зозулині черевички справжні. На узліссях та обабіч лісових доріг росте костриця різнолиста. Нині це – найчисельніша з відомих у Галицькому районі популяція виду.

На луках на пагорбі над с. Крилос знайдені вужачка звичайна, плодоріжка салепова, а серед чагарників – відкасник Біберштейна.

Досить різноманітна мікобіота урочища. Оскільки дане урочище обстежене найкраще, більшість видів описано саме тут. Переважають мікоризні гриби з таких родин як сироїжкові, трихоломові, мухоморові, болетові, гігрофорові, волоконницеві та інші. Досить багато також дереворуйнівних грибів, які представлені трутовиками з родин Hymenochaetaceae, Fomitopsidaceae, Polyporaceae. З шапкових ксилотрофів тут трапляються три види опеньків, з яких найбільш поширений опеньок осінній, декілька видів гіфолом, фоліот та плютеїв. Підстилкові сапротрофи представлені такими родами як Clitocybe, Marasmius, Mycena та інші.

З видів, що занесені до Червоної книги України, тут зареєстровані 8 видів, що є найкращим показником для всіх лісових урочищ досліджуваної території: білопавутинник  бульбастий (Leucocortinarius bulbiger), лускач (Strobilomyces strobilaceus ), мутин собачий (Mutinus caninus), клатрус Арчера (Clathrus archeri), поліпор зонтичний (Polyporus umbellatus), грифола листувата (Grifola frondosa), філопор рожево-золотистий (Phylloporus pelletieri),  хрящ–молочник золотисто–жовтий  (Lactarius chrysorrheus).

Урочище Селище

Урочище розташоване в центральній частині Блюдницького лісового масиву на схилах пагорбів з виходами гіпсів, карстовими формами рельєфу, ярами. Пагорби оточують луки, які залишилися після знищеного у 1950 році с. Селище. Тепер на місці колишнього села встановлені капличка та братська могила.

Круті схили пагорбів з виходами гіпсів та плакорі вкриті старовіковими буковими лісами. На більш пологих частинах схилів у трав’яному покриві переважає осока волосиста, рідше переліска багаторічна. На крутосхилах та виходах гіпсу можна побачити раритетні угруповання букових лісів з домінуванням у нижньому ярусі плюща звичайного, листовика сколопендрового, лунарії оживаючої. На днищах ярів поширені бучини з цибулею ведмежою, яка панує у трав’яному покриві. Всі ці угруповання включені до Зеленої книги України.

Біля підніжжя та у нижніх частинах пагорбів поширені грабові діброви з домінуванням яглиці звичайної чи підмаренника запашного у трав’яному ярусі. У надмірно зволожених місцях ростуть угруповання вільхи чорної, зокрема рідкісні угруповання з образками болотними у трав’яному ярусі. В урочищі є також молоді похідні грабові ліси. У нижніх та середніх частинах схилів місцями трапляються угруповання грабово–серцелистолипово–букових лісів, включені до Зеленої книги України.

З раритетних видів рослин в урочищі виявлені підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, цибуля ведмежа, скополія карніолійська, беладона звичайна, баранець звичайний, лунарія оживаюча, любка дволиста, коручки темно-червона, широколиста й пурпурова, пальчатокорінник плямистий, багаторядники шипуватий та Брауна, листовик сколопендровий, грушанка круглолиста, образки болотні.

Урочище в мікологічному плані досліджено ще недостатньо. Мікорізноманіття у зв’язку з високою зімкненістю крон, що притаманно буковим лісам, порівняно невисоке. Домінують ксилотрофи, серед яких є як паразитичні види (Armillaria mellea, Fomes fomentarius, Fomitopsis pinicola), так і руйнівники мертвої деревини. Мікоризні представлені небагаточисельними видами з родини болетових, сироїжкових та павутинникових.

З раритетних видів трапляються лускач, мутин собачий, поліпор зонтичний. Саме в цьому урочищі була зареєстрована єдина знахідка іншого виду мутина – мутина рожевого (Mutinus  ravenelii). З регіонально рідкісних видів було зареєстровано знахідки гірчака (Tylopilus  felleus) та Leccinellum crocipodium.

Урочище Сімлин

Це лісовий масив, розташований поблизу с. Медуха. Рельєф урочища – горбистий, з великим озером карстового походження та з виходами гіпсу по берегах водойми.

Більшу частину масиву займають похідні насадження граба звичайного, проте ростуть тут також грабові та грабово-липові діброви. Вік дуба звичайного не перевищує 60 років при висоті 22 м і середньому діаметрі стовбура 35 см. У деревостані трапляються також черешня, в’яз голий. У підліску ростуть дуб звичайний, липа серцелиста, граб звичайний і черешня. Чагарниковий ярус утворений бузиною чорною, ліщиною, бруслиною європейською, крушиною ламкою.

У трав’яному ярусі переважають яглиця звичайна, осоки волосиста й трясучковидна, підмаренник запашний.

З раритетних видів рослин у лісовому масиві виявлені любка дволиста, пальчатокорінник плямистий, гніздівка звичайна, зозулині сльози яйцеподібні, арум Бессера, живокіст серцелистий, багаторядник Брауна, а на узліссі – костриця різнолиста, кадило сарматське.

Мікорізноманіття в урочищі Сімлин досить багате. Переважають ксилотрофи, підстилкові сапротрофи та симбіотрофи. З останніх домінантними є родина болетові з досить поширеними тут білим грибом сітчастим (Boletus reticulates) та Leccinum pseudoscabrum, а також родина сироїжкові (Lactarius piperatus, Russula cyanoxantha, R. rosea та ін.).

Раритетні види включають лускача, мутина собачого та клатруса Арчера, причому, на лівобережжі Дністра в межах досліджуваної території дані види виявлені тільки в цьому урочищі. Зареєстровано також регіонально рідкісні види з родини болетових – боровик Фехтнера (Butyriboletus fechtneri) та Leccinellum crocipodium, які пропонується нами до внесення в наступне видання Червоної книги України.

Урочище Глинний ліс

Лісовий масив розташований у південно-західній частині Галицького району, в межиріччі Лукви та Бистриці Солотвинської – між селами Височанка й Ценжів. Урочище входить до складу Галицького національного природного парку, зокрема, більша його частина належить до заповідної зони парку.

Оскільки через масив проходить крайня межа поширення ялиці білої, саме в ньому збереглися старовікові ялицеві та буково-ялицеві угруповання з ожиною шорсткою в нижньому ярусі. Місцями спостерігається масове природне поновлення ялиці білої.

В урочищі є також високопродуктивні угруповання з домінуванням бука лісового, букові та грабово-букові діброви. У підліску ростуть бузини чорна й червона, бруслина бородавчаста, горобина звичайна тощо. У трав’яному ярусі переважають осоки трясучкоподібна й волосиста, ожина волосиста, щитник чоловічий, барвінок малий.

Масиви старовікових лісів чергуються з ділянками молодих насаджень берези бородавчастої, граба звичайного, ялиці білої, а також інтродукованого виду – дуба червоного.

В урочищі росте низка видів, більш характерних для Карпат, ніж для інших територій Галицького району. Зокрема, лише у Глинному лісі допоки виявлені плаун річний, фітеума колосиста, цирцея альпійська. Ростуть тут також інші регіонально рідкісні види – щитники розпростертий та австрійський, багаторядники Брауна й шипуватий, голокучник Робертів, безщитник розставленолистий, вероніка кропиволиста, грушанки круглолиста й мала, чорниця, під’ялинник звичайний.

Ландшафт урочища ускладнюється глибокими ярами, в яких поширені білоцвіт весняний, підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, раритетні папороті.

На узліссях і галявинах з раритетних видів трапляються авенелла звивиста, тирлич ваточниковий, верес звичайний, косарики черепитчасті.

В урочищі є чимало великих і малих галявин, більшість з яких надмірно зволожені. На них ростуть щучник дернистий, лепешняк плавучий, лисохвіст колінчастий, осока трясучкоподібна, ситники розлогий та скупчений, осот болотний, частуха подорожникоподібна, щебрик звичайний тощо. На одному з таких невеликих лісових боліт знайдено єдиний в районі локалітет ситнягу карніолійського, включеного не лише до Червоної книги України, але й до міжнародних охоронних переліків.

На сінокісних галявинах, що прилягають до південної межі урочища, виявлена низка раритетних орхідей – любка дволиста, билинець комарниковий, зозулині сльози яйцеподібні, пальчатокорінники плямистий і Фукса.

Мікобіота урочища Глинний ліс досить багата. Як і у випадку з фауною та флорою, тут трапляються види грибів, що є типовими для Карпатсього регіону. В основному, це стосується видів, що приурочені до ялицевих масивів, зокрема, з дереворуйнівних грибів, поширені паразитичні трутовик Гартига (Phellinus hartigii) та коренева губка (Heterobasidion annosum). Шапкові гриби представлені деякими видами з родини сироїжкових (Lactarius picinus,  L. salmonicolor, Russula badia, R. turci), які більш звичайні для Карпат.

Що стосується субстратних вподобань, то домінують тут ксилотрофи (сумчасті, афілофороїди та шапкові гриби), а також симбіотрофи з такими найбільш поширеними родинами як болетові, павутинникові, мухоморові, сироїжкові та волоконницеві. Підстилкових сапротрофів зареєстровано дещо менше, і зовсім небагато гумусних сапротрофів, з яких найчастіше можна побачити представників родів Agaricus, Macrolepiota та Entoloma.

Раритетні види представлені 6 видами, що занесені до Червоної книги України. Найчастіше тут трапляються сироїжка синювата (Russula turci), лускач, поліпор зонтичний та клатрус Арчера, натомість, філофор рожево-золотистий був виявлений тут з одного місцезростання.

Урочище Діброва

Урочище знаходиться між селами Сокіл і Крилос, займає площу 425 га. Це – один з найбільших цілісних осередків дібров району. Масив належав до митрополичих лісів, що в історичному аспекті зберегло його природну красу. Урочище не зазнало значних змін внаслідок вибіркових вирубок, природне регулювання русла Лімниці також помітно не вплинуло на лісові насадження, які представлені сторічними деревами дуба звичайного, клена-явора, липи серцелистої. Проте, помітна незначна трансформація видового складу деревостану: поодиноко трапляються ясен, ялина європейська (Picea abies), береза повисла (Betula pendula), наявні невеликі ділянки зі штучно створеними насадженнями горобини (Sorbus aucuparia), дуба червоного (Quercus rubra).

У підрості переважають граб, дуб звичайний, липа серцелиста, клен гостролистий, а місцями також дуб червоний. Підлісок – розріджений, його формують ліщина, бузина чорна, бруслина європейська, крушина ламка, жимолость пухнаста.

Навесні під наметом дерев розквітають анемона дібровна, пшінка весняна, зубниця залозиста, проліска дволиста, рясти порожнистий та ущільнений, зірочки жовті. Влітку у трав’яному покриві панують осока волосиста, підмаренник запашний, яглиця звичайна.

В межах урочища, неподалік від лісового ставу, росте дубово-ялицеве угруповання, включене до Зеленої книги України.

В урочищі знайдено 10 раритетних видів рослин, 6 з яких включені до Червоної книги України (лілія лісова, любка дволиста, коручки пурпурова й широколиста, пальчатокорінник плямистий, гніздівка звичайна) і 4 регіонально рідкісні – зірочки чохлуваті, багаторядники Брауна й шипуватий, живокіст серцелистий.

Грибне різноманіття порівняно багате. Як і в більшості лісових урочищ домінантними є ксилотрофи, підстилкові сапротрофи та симбіотрофи. Переважають родини сироїжкові, мухоморові, гігрофорові та волоконницеві.  З підстилкових сапротрофів поширені рядовки, говорушки, міцени та інші. З раритетних грибів тут зареєстровані поліпор зонтичний, мутин собачий та білопавутинник бульбастий. З регіонально-рідкісних видів виявлено популяцію Leccinellum crocipodium.

У зв’язку з природоохоронною, науковою, історичною цінністю урочища, по його території прокладена еколого-пізнавальна стежка «По Діброві».

Урочище Корчева

Урочище Корчева – лісовий масив, розташований у долині р. Дністер поблизу с. Старий Мартинів. Крім деревостанів, тут є також великі лучні ділянки, лісові галявини й болота.

Урочище входить до складу Галицького НПП, зокрема значна його частина належить до заповідної зони парку, оскільки видовий стан деревостану загалом відповідає корінному. Ґрунти масиву відзначаються складним гідрологічним режимом. У дощові роки поверхня ґрунту у значній частині урочища вкрита водою.

Серед лісових насаджень урочища переважають дуб звичайний, липа серцелиста, граб, ясен звичайний, місцями вільха чорна, які сукупно становлять складний природний комплекс. Середня висота дуба звичайного становить 25 м, середній діаметр – 65 см, а в окремих дерев понад один метр. Природне поновлення під наметом лісу проходить успішно за рахунок граба, липи серцелистої, дуба звичайного і ясена звичайного.

Наявність підросту, який відповідає деревному ярусу, забезпечує в майбутньому формування науково цінних, високопродуктивних лісових насаджень.

У підліску ростуть черемха звичайна (Padus avium), бузина чорна, ліщина звичайна, крушина ламка, бруслина європейська, аґрус відхилений, смородина колосиста тощо.

Видовий склад трав’яного ярусу залежить від умов зволоження. На більш вологих ділянках переважають яглиця звичайна, кропива дводомна, іноді осока видовжена, калюжниця болотна, а навесні – пшінка весняна, адокса мускусна тощо. У місцях з помірною вологістю домінують осока волосиста, підмаренник запашний, зеленчук жовтий, щитник чоловічий.

У лісових угрупованнях виявлено 7 раритетних видів рослин, зокрема, лілія лісова, коручки пурпурова й широколиста, гніздівка звичайна, пальчатокорінник плямистий, люка дволиста, рябчик шаховий.

Лучні угруповання урочища належать переважно до формації молінії голубої, а місцями – щучника дернистого. Ці луки мають дуже важливе значення для збереження низки раритетних видів рослин, у тому числі й дуже рідкісних. Зокрема, тут виявлені рябчик шаховий, півники сибірські, пізньоцвіт осінній, косарики черепитчасті, зозулині сльози яйцеподібні, пальчатокорінник травневий, гвоздики вузькочашечкова й голувата, зміячка (скорзонера) низька, тирлич звичайний, молочай глянсуватий, рутвиця блискуча. У підвищених, більш сухих місцях ростуть перстач білий, а також дуже рідкісний вид – льонолисник безприквітковий, який перебуває під міжнародною охороною і відомий у Галицькому районі лише з цього місця.

На відкритих болотах у травостої переважають осоки берегова й гостра, лепешняк плавучий, очерет звичайний, рогіз широколистий, комиш лісовий. З раритетних видів рослин на болотах трапляються рябчик шаховий, молочай глянсуватий, рутвиця блискуча, а також вид, відомий в Галицькому районі лише з Корчевої – омег банатський.

Мікобіота Корчевої не відзначається різноманітністю. Повязано це, в значній мірі, зі значною перезволоженістю урочища. Досить багато ксилотрофів, що типово для лісових екосистем. Сумчасті представлені родиною Diatrypaceae (Diatrype disciformis), Xylariaceae (Xylaria longipes), Hypoxylaceae (Hypoxylon fuscum). Проте більшість дереворуйнівних грибів належать до  афілофороїдів. З трутовиків домінують види родин Polyporaceae (Lentinus brumalis, Trametes versicolor)  та Fomitopsidaceae (Daedalea quercina, Fomitopsis betulina). З шапкових  грибів, переважають підстилкові та гумусні сапротрофи. З аскоміцетів відмічені пецицеві (Pezizaceae), зокрема, Peziza badia. Болетальні гриби тут представлені  моховиком тріщинуватим (Xerocomellus chrysenteron).

Урочище Раків Потік

Це – один з найбільших масивів Блюдницького лісництва, який знаходиться між селами Курипів і Дорогів. Урочище розташоване на плакорі пагорба, перерізаного сіткою ярів, які сходяться в один. На його днищі протікає Раків Потік.

На рівнинних ділянках переважають природні бучини, які зазнали незначної антропогенної трансформації. Частина лісу зайнята грабово-дубовими, грабовими, березовими насадженнями, а також інтродукованими культурами, зокрема дубом червоним і робінією псевдоакацією. У перезволожених місцях росте вільха чорна.

У трав’яному ярусі переважає осока волосиста, місцями – щитник чоловічий, підмаренник запашний та осока трясучкоподібна, навесні – анемона дібровна, рясти порожнистий та ущільнений, зубниці залозиста й бульбиста, пшінка весняна, проліска дволиста.

У ярах, на берегах потоку переважає вільха сіра, яка добре росте на перезволожених ділянках. Крім цього, тут ростуть вільха чорна, в’яз голий, ясен звичайний, граб, липа серцелиста, з чагарників – бузина чорна. У трав’яному ярусі навесні панують білоцвіт весняний, пшінка весняна, зубниця залозиста, зірочки жовті, жовтяниця черговолиста, а влітку – яглиця звичайна, бутень шорстковолосистий, кропива дводомна, розхідник шорсткий. Місцями, в насадженнях вільхи сірої, у трав’яному ярусі домінує папороть страусове перо звичайне, формуючи угруповання, включене до Зеленої книги України.

З раритетних видів рослин, крім білоцвіту весняного й страусового пера звичайного, які в урочищі представлені численними популяціями, тут ростуть багаторядник Брауна, гніздівка звичайна, живокіст серцелистий, зозулині сльози яйцеподібні, коручка пурпурова, лілія лісова, любка дволиста, пальчатокорінник плямистий. Крім того, в ур. Раків Потік знайдене єдине для Галицького району місце зростання регіонально рідкісного виду – щитника гребенястого.

Мікобіота в основному представлена видами, що є типовими для букових лісових угруповань, а відповідно, порівняно небагата. Домінують ксилотрофи, серед яких є і паразитичні види (Armillaria mellea, Fomes fomentarius, Fomitopsis pinicola). Мікоризні представлені небагаточисельними видами з родини болетових, сироїжкових та павутинникових.  Беручи до уваги доволі потужний шар підстилки в цьому урочищі, тут багато підстилкових сапротрофів, які належать переважно до родин маразмієві, міценові, омфалінові (Omphalotaceae) та трихоломові.

Раритетні види представлені лускачем, поліпором зонтичним та мутином собачим, які занесені до Червоної книги України.

Урочище Соляна Брама

Це – лісовий масив, розташований між селами Сокіл і Мединя на правому березі р. Лімниця. Більша частина масиву належить до заповідної зони Галицького НПП. Територія урочища відзначається складним рельєфом. Воно розташоване на пагорбах, перерізаних ярами, з джерелами, болотами й невеликими водоймами.

Нижня частина схилу зайнята старовіковою дібровою віком 120-130 років. Діаметр окремих дерев дуба звичайного перевищує 1 м, граба – 60-65 см при висоті 26 м. У деревостані приймають участь також липа серцелиста, явір. Характерна особливість діброви – надзвичайно чисельні популяції ранньовесняних видів рослин – білоцвіту весняного й цибулі ведмежої, які навесні формують суцільні килими під лісовим наметом. До них приєднуються зубниця бульбиста, зірочки жовті, ряст ущільнений, пшінка весняна тощо. Влітку у трав’яному покритті переважають яглиця звичайна, осока волосиста.

Вище на схилах і плакорах ростуть букові ліси, які помітно відрізняються від діброви не лише виглядом деревостану, але й розрідженим трав’яним покривом. У ньому навесні ростуть підсніжник білосніжний, проліска дволиста, ряст порожнистий, зубниці бульбиста й залозиста, а влітку – осока волосиста, щитники чоловічий і шартрський, безщитник жіночий тощо.

На днищах ярів, у зниженнях рельєфу, у заболочених місцях ростуть угруповання вільхи чорної з осокою видовженою і калюжницею болотною у трав’яному ярусі. У невеликих водоймах місцями трапляється цикута отруйна.

Урочище має важливе значення для збереження раритетних видів рослин. Крім великих популяцій білоцвіту весняного, підсніжника білосніжного, цибулі ведмежої, тут ростуть ще 7 видів, включених до Червоної книги України (лілія лісова, зозулині сльози яйцеподібні, любка дволиста, пальчатокорінник плямистий, коручки пурпурова та темно-червона, булатка довголиста), а з регіонально рідкісних видів – арум Бессера, багаторядник Брауна, цикута отруйна, щитник австрійський. Крім того, на вологій луці, що прилягає до узлісся, знайдено велику популяцію ще однієї орхідеї – пальчатокорінника травневого.

Мікобіота урочища Соляна брама досить багата. Як і в більшості лісових урочищ домінантними є ксилотрофи, підстилкові сапротрофи та симбіотрофи. Переважають родини сироїжкові, мухоморові та болетові. З останніх варто відзначити регіонально рідкісний Hemileccinum depilatum, який крім цього урочища, відомий ще тільки з одного місцезнаходження в межах досліджуваної території.  З підстилкових сапротрофів часто можна зустріти представників родів Gymnopus, Mycena та Clitocybe. Мікобіота гумусних сапротрофів небагата і включає окремі види з родів Coprinellus, Lepiota, Lycoperdon, Psathyrella. З раритетних грибів тут виявлено лускач та мутин собачий.

Урочище Лази

Це – лісовий масив, розташований на схилах пагорба поблизу с. Мединя. У нижній частині схилів є безліч гіпсових останців, скель, висока прямовисна гіпсова стінка та міст з невеликою аркою, потужно розвиваються карстові форми рельєфу, що надає урочищу неперевершеної мальовничості.

Біля підніжжя пагорба переважають похідні грабові ліси, які навесні тішать око суцільним килимом різнобарвних квітів – підсніжника білосніжного, зірочок жовтих, пшінки весняної, рястів порожнистого й ущільненого, зубниці залозистої, цибулі ведмежої. Влітку у трав’яному ярусі панують яглиця звичайна, осока волосиста, переліска багаторічна.

Вище по схилах ростуть букові ліси віком 80-90 років. Висота дерев сягає 22 м, діаметр стовбурів – 60 см. Під наметом дерев трав’яне покриття формують осока волосиста, зубниця залозиста, підмаренник запашний, місцями цибуля ведмежа.

Унікальні природні бучини ростуть на виходах гіпсових порід. Вони представлені фрагментами дуже рідкісних угруповань з домінуванням у травостої листовика сколопендрового та інших папоротей. Місцями нижній ярус під наметом букового лісу сформований плющем звичайним. Ці угруповання включені до Зеленої книги України.

В лісовому масиві виявлено 11 раритетних видів рослин, 8 з яких включені до Червоної книги України (підсніжник білосніжний, цибуля ведмежа, баранець звичайний, булатка червона, любка дволиста, лілія лісова, коручки широколиста й пурпурова), і 3 регіонально рідкісні (аконіт молдавський, багаторядник шипуватий, листовик сколопендровий).

Грибне різноманіття у порівнянні з грабово-дубовими лісами  небагате. Більшу частину з усіх виявлених видів становлять ксилотрофи. З мікоризних грибів поширені представники родин мухоморові, болетові, павутинникові, трихоломові, сироїжкові. Багато тут також підстилкових сапротрофів, які представляють родини маразмієві, міценові, омфалінові та трихоломові. Серед гумусних сапротрофів переважають види з родів Coprinellus, Lepiota, Lycoperdon. Два види грибів, а саме, мутин собачий та лускач, занесені до Червоної книги України.