Флора Яворівського національного природного парку
Цікавою є флора Яворівського національного природного парку, оскільки репрезентує майже увесь спектр рослинного світу Розточчя, яке увібрало в себе риси трьох географічних регіонів – Карпат, Полісся та Поділля. Поєднання мальовничих горбистих ландшафтів та річкових долин з каскадами ставків, висока лісистість, а також наявність Головного Європейського вододілу, що розділяє басейни річок Чорного і Балтійського морів, зумовили високе розмаїття видового складу місцевої флори. Тут зустрічаються представники як лісових, так і водних, болотних та лучних екосистем.
Рідкісні види
Флора парку на сьогодні налічує 745 видів судинних рослин, з них 23 види занесено до Червоної книги України. Досить поширеними видами у парку є гніздівка звичайна, любка зеленоквіткова, підсніжник білосніжний, лілія лісова, коручка широколиста. Дещо рідше зустрічаються баранець звичайний, плаун річний, булатка великоквіткова та червона, зозулині сльози яйцелисті, чина гладенька, любка дволиста, а булатка довголиста, зозулині черевички справжні, коральковець тричінадрізаний та гронянка півмісяцева трапляються дуже рідко. На території парку, поблизу села Фійна, знайдено єдине місцезростання білоцвіту весняного на Розточчі. На вологих луках можна зустріти пальчатокорінників – травневого, Фукса, м’ясо-червоного, рідше – плямистого, а у водоймах – пухирника малого (Чорні озера) та сальвінію плаваючу (у долині річки Верещиця).
Важливо відмітити, що в околицях парку локалізовані єдині відомі (на цей час) в регіоні Розточчя місця зростання таких видів, занесених до Червоної книги, як осока богемська, зелениця сплюснута, зозулинець шоломоносний.
Флористичні “прибульці”
Особливу цінність у флорі парку мають види, які становлять історично-географічні елементи флори і є автохтонними на території Розточчя. Зокрема, тут трапляються гірські (монтанні) види. Це гірські “прибульці” – ялиця біла, цибуля гірська, апозерис смердючий, аспленій зелений, осоки заяча, колючкувата та затінкова, пухирник ламкий, щитник австрійський, хвощ великий та інші. Бореальні види становлять не менш цінну групу у флорі парку, їх ареали лежать в межах зони хвойних та мішаних лісів, а тому тут вони проявляють ознаки екстразональності. Сюди належать, наприклад, жеруха лучна, зимолюбка зонтична, вовче тіло болотне, коральковець тричінадрізаний, хвощ зимуючий, пухівка багатоколоскова, багно звичайне, одинарник європейський, буяхи. З Поділля у флору парку потрапила когорта лучно-степових видів – рутка лікарська, види роду вовчок, анемона лісова та інші.
Рослини – “паразити”
У флорі парку є дуже цікаві види з погляду їх біологічних особливостей – це гетеротрофні та напівавтотрофні рослини, з них три сапрофіти – коральковець тричінадрізаний, під’ялинник звичайний, гніздівка звичайна, п’ять повних паразитів – повитиці чебрецева та європейська, петрів хрест лускатий, вовчки білий та пісковий, напівпаразити – досить рідкісний на Розточчі льонолисник льонолистий, омела біла, льонок звичайний, перестрічі польовий, гребенястий та гайовий, очанки Ростковіуса, кравник звичайний.
Гриби
Серед виявлених на території парку 249 видів базидіальних макроміцетів, 7 видів занесені до Червоної книги України: квіткохвісник Арчера, шишкогриб лускатий, герицій коралоподібний, мутин собачий, моховик паразитний, трутовик зонтичний, листочня кучерява.
Барвінкова бучина
Угруповання букових лісів з домінуванням барвінку малого – рослинне угруповання, занесене до Зеленої книги України. Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів, де домінантом травостою є реліктовий вид – барвінок малий, а едифікатором – бук лісовий (на рівнині зростає на північно-східній межі поширення). На території постійного користування Яворівського національного природного парку барвінкові бучини поширені орієнтовно на 15 гектарах.
В середині квітня починається масове цвітіння барвінку. Це вічнозелений напівкущик, який часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Він є однією з улюблених декоративних та ритуальних рослин українців, широко використовується в обрядовості. Мало кому відомо, що барвінок малий – отруйна рослина, яка застосовується у фармакології, тварини його не поїдають. Це типовий тіневитривалий вид листяних лісів.
Молоді дерева бука розпускаються пухнастими ніжно-зеленими листочками. Буковий деревостан під час цвітіння барвінку дуже гарний: величні буки із світло-сірими стовбурами і зелений килим барвінку, що цвіте краплинками неба…
Старовікові букові ліси
Особливу наукову, природоохоронну, селекційну та естетично-пізнавальну цінність мають ліси, що майже або взагалі не зазнали людського втручання – відповідно старовікові природні ліси та праліси. У таких лісах наявні всі вікові яруси деревостану, представлені мертва деревина усіх стадій розкладу, все видове багатство відповідного корінного типу лісу.
Старовікові букові ліси Розточчя площею 384,81 га увійшли до Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО.
Під час обстежень перестійних насаджень Яворівського національного природного парку було ідентифіковано два кластери з семи ділянок старовікових природних лісів (34,5 га ) і двох ділянок (32,8 га) пралісового характеру. Це справжні еталони недоторканих природних екосистем, збереження яких в перспективі сприятиме формуванню та збільшенню площ пралісів на Розточчі.
Вікові дерева
Українці з давніх-давен глибоко шанували ліс, поклонялися йому. У казках і легендах вони населяли ліс різноманітними істотами, що уособлювали сили добра і зла. Багато письменників у своїх творах зверталися до нього, як до живої істоти, наділяли людськими властивостями: здатністю любити, співчувати, відчувати біль і навіть плакати.
Стародавні дерева є пам’ятками історії, культури, живими свідками минулих століть. Мають велику естетичну і символічну цінність, викликають у людей почуття натхнення і захоплення.
Хоча середній вік деревостанів парку становить 80 років, на території трапляються окремі дерева, які можна умовно зарахувати до вікових. Це старі липи та сосни, крислаті дуби та буки. Так, могутній дуб на екологічній “Стежці Івана Франка”, якому більш як три століття, є свідком військових подій І і ІІ світових воєн, 200-300-літні липи можна зустріти на місці колишніх поселень, а віковічні буки та сосни – результат того, що окремі дерева залишали як насінники для природного поновлення.
Старі, великомірні, крислаті та дуплисті дерева мають винятково важливе значення, як домівка для багатьох видів фауни. На крислатих кронах гніздяться великі птахи, у дуплах мешкають птахи-дуплогніздники (синиці, дятли, одуди, мухоловки, сови) та дрібні звірята: білочки, вовчки (соні), кажани, куниця лісова тощо. Також у трухлявій деревині живуть комахи, якими живляться птахи, а старіючі стовбури обростають грибами, лишайниками, мохами та папоротями. Саме старі, всихаючі та мертві дерева є біотопом (місцем життя) для 30-50% усіх видів лісової біоти.
Автор Ірина Любинець