вул. Галицька, 1, с.Крилос., Галицький р-н., Івано-Франківська обл., а/с 29, 77162 Тел.: (03431) 22-113 E-mail: [email protected]
Меню

Партнери

 
 
Природні умови та ресурси парку Геоморфологічні умови
  Гість | Вхід | Реєстрація |

Територія Галицького НПП знаходиться в басейні верхньої течії головної водної артерії західної частини України – ріки Дністер, яка протікає тут з північного заходу на південний схід.

 Головними орографічними елементами парку є річкові долини й розміщені між ними вододільні підняття. Найкрупнішим елементом рельєфу і водночас орографічною віссю Галицького району виступає долина Дністра, ширина якої змінюється від 3–4 ( біля с. Дубівці) до 8–10 км (коло с. Бовшів). На лівобережжі Дністра орографічні елементи витягнуті, зазвичай, з північного-заходу на південний схід, на правобережжі – з південного заходу на північний схід. Ріка врізана в корінні породи на 100-120 м. Мінімальні абсолютні висоти на території району простежуються вздовж русел Дністра та його допливів. Максимальні висоти спостерігаються у південно-західній – 360-365 м (урочище Глиняний ліс біля с. Височанка), та північно-східній частинах – 360-380 м (східніше сс. Дитятин та Хохонів). Відносні висоти коливаються від 20-60 до 150 м.

 

 

 Згідно схеми геоморфологічного районування (Цись, 1962), територія парку знаходиться у межах двох областей: Волино-Подільської височини та Прикарпаття. У межах Галицького адміністративного району Волино-Подільська область представлена підобластю Подільської височини у складі якої дуже розчленований рельєф скульптурної Опільської височини і Галицько-Букачівської улоговини з акумулятивно-рівнинним рельєфом. У межах Галицько-Букачівської улоговинини (с. Тенетники – с. Маріямпіль) розвинуті широкі молоді тераси Дністра. Абсолютні висоти тут коливаються від 200 до 250 м.

Для Опільської височини характерне чергування гряд і широких асиметричних долин лівих допливів Дністра – річок Гнила Липа, Нараївка, Бебелка. Абсолютні висоти тут коливаються в межах 240-385 м, а перевищення вершинних поверхонь гряд над руслами рік сягають 80-120 м. У місцях виходу сульфатної товщі на денну поверхню, чи неглибокого її залягання, наявні численні поверхневі та підземні карстові форми рельєфу (околиці сіл Тумир, Поділля, Озеряни).

 

 Згідно з геоморфологічною регіоналізацією Я. Кравчука (1999) територія парку знаходиться у межах Передкарпатської області (за П. Цисем – Прикарпаття). Територія парку у межах Передкарпаття частково охоплює підобласть Пригорганське (центральне) Передкарпаття та представлена районами: Войнилівська та Прилуквинська височини. Войнилівська денудаційно-акумулятивна височина займає межиріччя Сівки-Лімниці, а Прилуквинська – Лімниці–Бистриці-Солотвинської. Найбільш підвищена частина межиріччя Сівки-Лімниці зайнята вирівняними ділянками поверхні Лоєвої, що в структурному відношенні приурочене до частини Подільської плити (Кравчук, 1999). Підвищення межиріччя Лімниці-Бистриці пов’язані з інтенсивними підняттями, вісь яких проходить уздовж лінії Галич-Майдан (Цись, 1962). Прилуквинська височина на цій території представлена підрайоном Галицько-Угринівської височини.

Загалом для передкарпатської частини Галицького району характерні глибоко врізані майже паралельні долини правих допливів Дністра, що чергуються з широкими вирівняними межиріччями. Межиріччя Лімниці-Лукви, Лукви-Бистриці з абсолютними відмітками до 360-370 м мають помітний загальний нахил у бік долини Дністра. Їх перевищення над руслами – до 100 м. Межиріччя представлені різновіковими цокольними терасами, на схилах яких часто відмічаються зсуви різного ступеня активізації.

Із сучасних геоморфологічних процесів у межах парку має місце лінійна (розмив уздовж долин рік); на схилах – яркова ерозія, на правобережжі Сівки і лівобережжі Лімниці – зсуви; у місцях неглибокого залягання сульфатної товщі чи виходу її на денну поверхню (район сіл Мединя, Сокіл, Блюдники) – карст.

Всі матеріали та публікації належать "Галицький національний природний парк"
Створення та підтримка сайту: Телекомпанія РАІ
Галицький
Національний
природний парк