Музей природи

Ідея створення природничого музею в Галичі зародилася у 1998 р. під час святкування 1100-річчя першої письмової згадки про це давнє місто. Упродовж 1998-2003 рр. формувались природничі фонди у Національному заповіднику «Давній Галич», а в 2004 р., під час святкування десятиріччя заповідника, в музеї «Історії давнього Галича» була відкрита експозиція «Природа Землі Галицької». Вона представляла типи природних комплексів у вигляді 4 закритих і одної великої відкритої діорам з 199 експонатами (187 видів тварин) і займала площу 48 кв. м.

У 2006 році музей був переміщений до головної садиби Галицького національного природного парку. Сьогодні експозиція представлена у трьох залах загальною площею 80 м2.

Щоб потрапити у музей необхідно пройти під аркою, яка символізує ворота у «Храм Природи» і є копією природної арки гіпсового походження, що в урочищі Замок, поблизу с. Поділля. Ступивши у м’яко освітлену залу музею, ви опиняєтесь у царстві її величності – матінки-природи. Перед вами з діорам, вітрин і стендів постає Галицький національний природний парк в мініатюрі з своїми унікальними та типовими природними комплексами.

Екскурсанти знайомлються з історією виникнення природно-заповідної справи краю та створення у 2004 році Галицького національного природного парку.

Перша зала присвячена степам, які у Івано-Франківській області є рідкісними екосистемами, поширеними лише на її сході. Увагу привертає діорама урочища Камінь, що на околиці с. Межигірці, майстерно виконані опудала степових птахів і ссавців, фотографії та гербарії степових рослин. Тут же розміщена палеонтологічна й мінералогічна колекції. Діорама урочища «Помярки» презентує композицію з бурого ведмедя і лісового кота, котрі були здобуті наприкінці ХХ ст.

Екскурсія переходить зі степової зали у ентомологічну галерею. Тут чотири великі вітрини з комахами. Перша - із різноманітними барвистими метеликами, а ще величезна колекція жуків. Особливою гордістю ентомологічної колекції є дибка степова, яку впіймали у 2008 році в урочищі Касова гора (околиці м. Бурштин) – вперше після того, як польські вчені бачили її там ще десь на початку ХХ століття!

Наступною є зала водно-болотних екосистем. Тут відвідувачі музею знайомляться з багатою фауною та флорою другої за величиною в Україні річки Дністер, Бурштинського водосховища, риборозплідних ставків, багаточисельних стариць. Належне сприйняття викликає у відвідувачів діорама з видом на Дністер, велика колекція опудал водних і болотних птахів, а також їх гнізда з кладками яєць.

Найбільшою родзинкою музею є відтворена у трьох діорамах лісова екосистема. Тут стоїть величезний старий дуб з багатьма дуплами – багатоповерхове помешкання лісових звірів: білок, сонь, куниць, кажанів; птахів: сов, дятлів; комах: диких бджіл, жуків. Юні натуралісти ще раз очевидячки переконуються у тому, що нічого зайвого у живій природі немає і про це треба пам’ятати.

Одна із діорам відтворює літній ліс із косулями та борсуками, багаточисельним птаством, співом яких насолоджуються екскурсанти з вмонтованих гучномовців. Інша діорама з велетенським диким кабаном та малим підсвинком, птахами - зимняком, омелюхом, великим підсоколиком у всій красі розкриває зимовий пейзаж в урочищі Вербівці. Оглядаючи діораму, в якій відтворено лисицю з своїм виводком, відвідувачі музею мають можливість подискутувати про корисність чи шкідливість таких лісових звірів як лисиці, вовки, борсуки, куниці та ін.

Особливістю музею є те, що декотрі, із представлених експонатів, були зібрані ще при житті графа Володимира Дідушицького - деяким з них уже по півтора століття!

Музей "Природа Землі Галицької" розташований у зручному місці - на шляху туристичного маршруту "Крилос" (колишня столиця Галицько-Волинського князівства) - "Старостинський замок" - "Центр Галича" і приваблює як місцевих жителів, так і гостей міста. Він є потужною науковою базою для студентів вищих навчальних закладів природничого спрямування та учнів шкіл регіону.

Відвідувачі музею мають можливість зрозуміти необхідність берегти природу, ощадливо використовувати її ресурси. Тут кожен відчуває, що старий підхід у ставленні до природи в намаганні якомога більше взяти від неї, веде до знищення неоцінимих природних багатств, що загрожує не тільки природі, а й самому існування людства. Вихід один – жити в гармонії з природою.