З флористичної точки зору Галицький національний природний парк (ГНПП) охоплює дуже цікаву територію, на якій стикаються три фізико-географічних райони – Опілля (Бурштинське Опілля), Галицька (Наддністрянська) улоговина та Передкарпаття. Завдяки такому своєрідному розташуванню парку, у рослинному покриві трапляються як подільські, так і карпатські види вищих судинних рослин.

Вивчення флори регіону розпочав польський натураліст Фелікс Мєшковський у 1906 році, який у складі Краківської фізіографічної Комісії вперше зібрав гербарій на території Бурштинського Опілля та Галицької улоговини в околицях с. Більшівці Галицького р-ну. Після проведеної експедиції, гербарні зразки були передані для опрацювання польському ботаніку Шимону Вєрдаку. Зацікавлений самобутністю опільської флори, п. Вєрдак згодом розпочав власні польові дослідження у регіоні і висвітлив цінну флористичну інформацію у наукових публікаціях. Залишений флористичний матеріал цього без сумніву видатного вченого став цінним спадком для українських науковців, які у радянський час проводили флористичне і геоботанічне вивчення двох відомих ксеротермних ділянок у регіоні (Касова гора, гіпсові скелі в околицях с. Поділля); і сьогодні продовжують пошук і дослідження нових раритетних лучно-степових ценозів, вивчають мезофільну, гігро- і гідрофільну флору та рослинність регіону.

 Панівним типом рослинності в минулому на території парку були дубові й букові ліси. На сьогодні в регіоні ліси займають близько 11 тис. га. Це, переважно, похідні дубово-грабові й дубові (представлені дубом звичайним та дубом північним) ліси, букові діброви. В дубових і дубово-грабових лісах перший ярус сформований дубом звичайним та дубом північним, другий – грабом звичайним. Тут ростуть клен гостролистий, явір, липа серцелиста, ясен звичайний, в’яз голий, бук лісовий, рідко трапляється ялиця біла, ялина європейська. Підлісок представлений в основному ліщиною звичайною, видами глоду, бруслиною європейською, бруслиною бородавчастою, калиною цілолистою, свидиною кров’яною, видами шипшини та ін. У трав’яному покриві в дубових лісах ростуть види осоки, яглиця звичайна, підмаренник запашний, зірочник гайовий, квасениця звичайна, орляк, веснівка дволиста, апозерис смердючий, герань лісова, герань темна, барвінок малий, купина кільчаста, тирлич ваточниковий та ін. Дубово-грабові ліси приурочені до добре дренованих вологих світло-сірих і сірих опідзолених суглинистих ґрунтів на підвищеннях рельєфу з хвилястою розчленованою поверхнею. Це дуже затінені густі насадження з погано вираженим підліском та трав’яним ярусом. У таких лісових масивах трапляються вапнякові та гіпсові відслонення, зустрічаються карстові западини з глибокими підземними печерами.

 В дубових і дубово-грабових лісах яскраво виражена присутність ранньовесняних ефемероїдів – це підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, що занесені до Червоної книги України, пшінка весняна, зірочки жовті, анемона жовтецева, анемона дібровна, ряст порожнистий, ряст ущільнений, зубниця бульбиста, зубниця залозиста, медунка темна, медунка лікарська та ін. З рідкісних зникаючих видів, занесених до Червоної книги України, в дубових та дубово-грабових лісах ростуть лілія лісова, скополія карніолійська, любка дволиста, любка зеленоквіткова, коручка пурпурова, коручка морозниковидна, зозулині сльози яйцевидні, булатка великоквіткова.

 Букові ліси на території ГНПП представлені кількома невеликими масивами. В їх деревостані приймають участь дуб звичайний, граб звичайний, липа серцелиста, ясен звичайний та ін. У підліску ростуть ліщина звичайна, калина цілолиста, вовчі ягоди звичайні, бруслина бородавчаста, бруслина європейська. Травостій формують підмаренник запашний, види осоки, яглиця звичайна, копитняк європейський, медунка темна, медунка лікарська, зірочник гайовий, зеленчук жовтий, барвінок малий, купина кільчаста, квасениця звичайна та ін. З раритетних видів, занесених до Червоної книги України, в букових лісах зустрічаються підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, цибуля ведмежа, лілія лісова, любка дволиста, любка зеленоквіткова, коручка пурпурова, коручка морозниковидна, зозулині сльози яйцевидні, астранція велика, лунарія оживаюча.

 Велику наукову і природоохоронну цінність на території ГНПП мають осередки лучно-степової флори та наскельні степи, що формуються на південних схилах опільських горбистих пасм з відслоненнями на денну поверхню карбонатних порід та гіпсів. Осередки чистого гіпсу у вигляді кристалічного гіпсангідриту на території парку є ендемічними та рідкісними і представлені особливим різновидом грубозернистого, у вигляді щільно стиснутих плиточок гіпсу. Утворення цієї характерної для Опілля породи відбулося під час висихання теплого міоценового моря, яке вкривало цю територію багато мільйонів років назад, внаслідок перенасичення в його водах концентрації сульфату кальцію. З відступом моря, теплоємні гіпсові товщі древніх морських берегів опинилися на денній поверхні і стали реліктовими рідкісними осередками зростання давньої середземноморської флори. Нині на південних схилах гіпсових горбів збереглися осередки древньої теплолюбної флори, представлені унікальними наскельними степами та кальцифільними остепненими луками, що мають надзвичайно високу природоохорону регіональну цінність у зв’язку з тим, що на території ГНПП вони перебувають в екстремальних умовах антропогенного навантаження і синантропізації природної флори, що обумовлює поступове зникнення цих древніх видів рослин. Флора і рослинність регіональних реліктових екстразональних лучно-степових ділянок надзвичайно багаті, різноманітні й своєрідні. У травостої трапляються рідкісні види, що занесені до Червоної книги України та потребують найпильнішої охорони, це сон великий, анемона розлога, билинець комарниковий, зіновать Блоцького, зіновать Пачоського, зіновать подільська, зозулині черевички справжні, траунштейнера куляста, зозулинець шоломоносний, зозулинець салеповий, любка дволиста, відкасник татарниколистий, відкасник осотовидний, молочай волинський, лілія лісова, костриця бліднувата, очиток застарілий, ковила найкрасивіша, ковила волосиста, ковила вузьколиста, ковила пірчаста, рутвиця смердюча.

 Цікаво, що під схилами опільських горбастих пасм у долинних типах місцевостей регіону ще збереглися залишки реліктових гіпсових і карбонатних боліт, які вціліли після проведеного осушення і господарського освоєння земель протягом останнього сторіччя. Кальцифільні болотні масиви формуються на карбонатних материнських породах і гіпсах за умов надлишкового зволоження грунту завдяки потужному підпору підземних водоносних горизонтів. Гіпсові та карбонатні болота мають винятково важливе природоохоронне значення в регіоні, так як вони є осередками унікального комплексу реліктової гігрофільної флори. На таких презволожених ділянках відомі місцезростання рідкісних зникаючих рослин, які занесені до Червоної книги України, це пальчатокорінник травневий, коручка болотна, рябчик шаховий, верба сиза, тофільдія чашечкова.

Місцезростання водних макрофітів на території ГНПП приурочені до мілководних стоячих або слабопроточних водойм (стариць, карстових озер, штучно створених водойм – ставків, водосховищ тощо), і прибережної зони річок. В суміжних областях між водою та сушею відбуваються динамічні адаптаційні процеси, відображені у присутності високої різноманітності видового складу макрофітів. Відомі місцезростання рідкісних видів, занесених до Червоної книги України, це водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, плавун щитолистий.

Як підсумок проведеної співробітниками наукового відділу попередньої інвентаризації флори в регіоні і вивчення даних літературних джерел, сьогодні з’явилася нагода вибрати із зведеного флористичного списку раритетні види і систематизувати їх природоохоронний статус згідно даних Червоної книги України (ЧКУ), Європейського Червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення в світовому масштабі (ЄЧС), та додатку І до Бернської Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (БК). Розподіл рідкісних видів ГНПП згідно офіційних природоохоронних переліків показує, що за списком ЧКУ на території парку охороняється 45 видів, на європейському рівні – 4 види, а за переліком БК – 6 видів. Наведені дані не є остаточними, вони будуть поповнюватися в процесі наступних етапів інвентаризації флори ГНПП. Але попередній список уже тепер дасть змогу співробітникам парку звернути найпильнішу увагу для охорони регіональних локалітетів раритетних видів – рідкісних реліктових ендемічних осередків гіпсових скель, унікальних лісових ландшафтів з участю вапнякових і гіпсових відслонень, зникаючих заплавних лук, залишків болотних масивів, природних лісових озер, стариць древнього русла р. Дністер, що висихають.