Згідно зоогеографічного районування правобережжя Дністра належить до Центрально-Європейського (Карпатський район, Східна передгірна ділянка), а лівобережжя – до Східно-Європейського (район мішаного, листяного лісу та лісостепу, Дністровсько-Дніпровська підділянка) округу. Різноманітні біотопи, помірний клімат, наявність значної площі водойм, лісових масивів і відкритих просторів справили значний вплив на формування фауни та населення тварин, котрі представлені, як карпатськими так і подільськими видами.

Вивченням фауни ссавців регіону до 2005 року практично ніхто не займався. Наприкінці 2005 року науковим відділом було сформовано попередній інвентаризаційний список в який ввійшло 43 види (ратичних – 4, мишоподібних – 11, зайцеподібних – 1, хижих – 14, кажанів – 9, комахоїдних – 4). В межах парку виявлено 6 видів ссавців, котрі є представниками Червоної Книги України (ЧКУ), 3 – Європейського червоного списку (ЄЧС), 32 види охороняються згідно Бернської (БЕ) і 9 – згідно Боннської (БО) конвенцій. В лісових масивах типовими мешканцями є олень шляхетний, козуля європейська, кабан, нориця руда, мишак жовтогорлий, білка звичайна, вовчки сірий та лісовий, борсук, куниця звичайна і лисиця звичайна, рясоніжки велика та мала, мідниця звичайна, їжак європейський.

 Траплялися випадки зустрічі рідкісних ведмедя бурого та кота лісового. На відкритих просторах чисельними є хом’як звичайний, заєць сірий, тхір чорний, ласка, куниця кам´яна, кріт європейський. З рідкісних зустрічаються горностай і тхір степовий. Для водно-болотних біотопів типовими є ондатра, щур водяний, видра річкова, дуже рідко можна зустріти норку європейську. В результаті досліджень, проведених інженером Інституту екології Карпат НАН України А.-Т. Баштою, в межах парку виявлено 9 видів кажанів: нічниці велика і водяна, лилик пізній, нетопири карликовий та лісовий, вечірниця дозірна, вухань звичайний, широковух європейський, а в одній із печер виявлена репродуктивна колонія (утворена тільки самками) підковика малого чисельністю близько 160 особин.

Орнітофауну, як одну з найважливіших складових екосистем парку, цілеспрямовано почали досліджувати наприкінці ХХ ст. Загалом, у 1984–2006 роках тут виявлено 242 види птахів, які належать до 54 родин 18 рядів. Своєрідною особливістю цього регіону є переважання не горобиних (147 видів – 61%) над горобиними (95 видів – 39%), що зумовлене високою мозаїчністю біотопів, наявністю різних типів водойм. Тут спостерігається значне домінування гніздових (з 10-ма ймовірно гніздовими видами) – 160 (66% від загальної кількості сучасної орнітофауни парку), над не гніздовими – 82 (34%). Осілими є 55 (23%) видів, 38 (16%) – пролітними, 104 (43%) – перелітними, 20 (8 %) – залітними, 9 (4%) літуючими 5 (2%) – випадково літуючими, 21 (9%) – зимуючими. Також, виявляли 36 (15%) видів, котрі випадково залишались зимувати.

У весняно-міграційний – гніздовий період зареєстровано 205 (85%) видів, в осінньо-міграційний – 228 (94%) , а взимку – 117 (48%).

Найбільше видове різноманіття у міграційний та гніздовий періоди спостерігається на риборозплідних ставках (Рс) – виявлено 86 (42 % від всіх виявлених в зазначений період) видів, яке послідовно зменшується в наступній послідовності: водосховище (Вд) та молоді лісові масиви (Л) – по 71 (35 % ) → болота і вологі луки (БЛ), очисні гідроспоруди (Ог) – по 55 (27%) → річки (Р) – 54 (26%) → корінні, стиглі, перестиглі лісові масиви (Кл) – 48 (23 %) → стариці (С) – 43 (21 %) → степи і луки (СЛ) – 35 (17 %). Видове різноманіття у період осінньої міграції зменшується по біотопах в дещо іншій послідовності: Рс – 104 (46 %) видів → Вд – 101 (44%) → Ог – 68 (30 %) → Р – 56 (25%) → Л – 50 (22 % ) → БЛ – 38 (17%) → Кл – 36 (16 %) → С – 32 (14 %) → СЛ – 30 (13 %). Значно різниться видове різноманіття взимку: Вд – 76 (65%) → Р – 41 (35%) → Л – 40 (34%) → Рс – 24 (21 %) → Кл – 18 (15 %) → СЛ – 15 (13 %) → С – 12 (10 %) → Ог – 6 (5 %) → БЛ – 5 (4%).

Молодим лісовим насадженням віддають перевагу:

протягом року: яструби великий та малий, канюк звичайний, дятли звичайний, малий, сирійський та середній, кропивник, дрізд чорний, синиці велика і блакитна, повзик, підкоришник звичайний;

у гніздовий період: припутень, горлиця звичайна, вивільга, зозуля, вівчарик-ковалик, вівчарики весняний і жовтобровий, зеленяк, зяблик, крутиголовка, кропив’янки чорноголова, сіра та прудка, мухоловка сіра, костогриз, дрізд-омелюх, щеврик лісовий, вільшанка;

під час весняної міграції: тинівка лісова;

в осінньо-зимовий період: сова вухата, синиці блакитна, чорна та довгохвоста, золотомушка жовточуба, сорока, костогриз, гаїчки болотяна і гаїчка-пухляк, чиж, снігур;

Старим лісовим масивам (корінним, стиглим і перестиглим) віддають перевагу:

у гніздовий період: лелека чорний, сова довгохвоста, сова сіра, підорлик малий, синяк, шпак звичайний, дрізд співочий, мухоловки білошия та строката;

в осінньо-зимовий період: жовни чорна та сива.



Відкритим ландшафтам віддають перевагу:

у гніздовий період та підчас міграцій: боривітер звичайний, підсоколик великий, перепілка, деркач, бджолоїдка, горобець польовий, пугач, сова болотяна, одуд, трав´янки лучна і чорноголова, просянка, жайворонки чубатий і польовий, щеврик лучний, плиска жовта кам´янка звичайна;

у зимовий період: підсоколик малий, лунь польовий, зимняк, щиглик, коноплянка, вівсянка звичайна, крук;

протягом року: куріпка сіра.

На водоймах і (або) прибережних ділянках зустрічаються (віддають перевагу):

у гніздовий період: пірникози велика, сірощока, чорношия та мала, чаплі сіра і руда, чепури велика та мала, бугайчик, бугай, квак, широконіска, чернь білоока, попелюх, лунь очеретяний, пастушок, курочка водяна, погонич, пісочник малий, чайка, крячки білощокий, чорний, річковий, та малий, рибалочка, очеретянки ставкова, лучна та велика, ремез, ластівка берегова, соловейко східний;

період міграцій: гагара чорношия, гуски сіра і білолоба, гуменник, лебідь-кликун, чирянка велика, свищ, нерозень, шилохвіст, чернь морська, морянка, турпан, скопа, кулик-сорока, сивка морська, коловодники лісовий, болотяний, звичайний і великий, набережник, брижач, побережники малий і чорногрудий, баранці великий та звичайний, кульон великий, грицик великий;

у зимовий період: чирянка мала, гоголь, крехи великий і малий, крех середній, пронурок;

протягом року: баклан великий, лебідь-шипун, крижень, чернь чубата, лиска, мартини звичайний, жовтоногий, сріблястий, сивий, вусата синиця, вівсянка очеретяна;

 Для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів найважливіше значення відіграють штучні водойми. У різні періоди року їм надають перевагу 90 (37%) (всього було виявлено 185 (76%)) видів. Зареєстровано 6 видів, яких занесено до Червоної книги Міжнародного Союзу Охорони Природи (далі МСОП), 3 – до ЄЧС, 18 – до ЧКУ, 66 – БО, 7 – ВА. Риборозплідні ставки мають важливе значення, як для гніздової орнітофауни – 69 (43% від всіх гніздових) видів виявлені тут на гніздуванні (з них 19 (12%) гніздяться тільки на цих водоймах), так і для птахів у період міграцій – навесні виявлено 86 (35%), восени – 104 (42%) – найбільше ніж в інших біотопах. Їм надають перевагу у гніздово-міграційні періоди 30 (12%) видів. Щороку гніздиться 2–3 пари черні білоокої (МСОП, ЧКУ, БЕ, БО), і 58 видів, що охороняються БЕ та – 27 БО. На ставках функціонують потужні колонії сірощокої та чорношийої пірникоз, сірої і рудої чапель, малої та великої чепур, кваків. Важливими водоймами є Бурштинське водосховище і р. Гнила Липа (в нижній течії). Взимку вини позбавлені криги, їхні береги порослі верболозами і плодоносними рослинами, що зумовлює скупченню тут не тільки типових (41 вид – 17 %), а й випадково зимуючих (35 видів – 14 %) птахів. 28 (24%) видів, у цей період, зустрічаються тільки на водосховищі, яке відіграє важливу роль для зимівлі гоголя (ЧКУ, БЕ, БО) – щороку обліковують до 1500 особин, крехів середнього (ЧКУ, БЕ, БО) – до 15, великого (БЕ, БО) – до 200, та малого (БЕ, БО) – до 120 особин. У період міграцій цій водоймі надає перевагу 11 (9%) видів орнітофауни. Стиглі та перестиглі лісові масиви відіграють важливе значення для гніздування лелеки чорного, підорлика малого та сови довгохвостої.

Плазуни парку представлені черепахою болотяною, гадюкою звичайною, мідянкою, вужем звичайним, ящірками прудкою і живородною, веретільницею ламкою.



Земноводні парку представлені: тритонами звичайним, гребенястим і карпатським, саламандрою плямистою, джерлянками жовточеревою і червонодеревою, ропухами сірою та зеленою, часничницею, краковкою звичайною, жабами трав´яною, ставковою, їстівною, озерною, гостомордою.

У водоймах, що знаходяться в межах парку, виявлено одного представника круглоротих – міногу українську і 56 видів риб. У річках водяться щука звичайна, плітка, вирезуб, головень звичайний, ялець, в’язь звичайний, гольян звичайний, краснопірка, білизна, вівсянка, підуст, пічкур звичайний, пічкур дністровський довговусий, марена звичайна, марена балканська, верховодка звичайна, бистрянка, плоскирка звичайна, лящ звичайний, синець, клепець, рибець звичайний, чехоня шаблевидна, гірчак звичайний, короп європейський, голець звичайний, щиповка звичайна, в'юн звичайний, сом європейський, вугор річковий, мінь річковий, колючка триголкова, судак звичайний, окунь річковий, йоржі звичайний та донський, бичок-головач, бички кругляк, пісочник і гонець, бибець звичайний, бабець пістрявоплавцевий. Тільки у Дністрі зустрічаються стерлядь, чоп великий (в минулому виявляли севрюгу і шипа), а в Лімниці – форель струмкова, харіус європейський, щиповка гірська. Для дністрових стариць характерні: лин озерний, карасі звичайний і сріблястий, бичок-ротан. У риборозплідних господарствах (ставки, водосховище) розводять коропа, товстолоба, амура білого.



Світ безхребетних не вивчений, а відомості що їх стосуються, є фрагментарними і не відображають повної картини стану популяцій видів. З представників ЧКУ видів тут виявлені: п’явка медична, жук-олень, махаон, подалірій, пасмовець тополевий, мінливець великий, дибка степова.